Значення терміну «реалізм»

   Реалізм (тип художнього пізнання світу) – правдиве, об’єктивне відображення дійсності засобами того чи іншого мистецтва.
   Реалізм (метод) – художній метод, в основі якого лежить принцип життєвої правди в змалюванні соціального середовища, побуту, суспільних відносин і обумовлених ними типів людських характерів.
   Реалізм ХІХ ст. (напрям) – літературний напрям, у якому людина розглядається в її зв’язках із соціальним середовищем. Сформувався у 1820-х рр. певною мірою як заперечення художніх принципів романтизму. Іноді реалізм ХІХ ст. називають «класичним реалізмом» або «критичним реалізмом».
   Реалізм – основний напрям у літературі ХІХ ст.



 Теоретичне обґрунтування реалізму. Походження терміну

   Хоча Стендаль і вважав себе письменником-романтиком, елементи теоретичного обґрунтування реалізму наявні у його статтях «Расін і Шекспір» (1825), «Вальтер Скотт і „Принцеса Клевська”» (1830).
   Літературним маніфестом реалізму стала передмова Оноре де Бальзака до «Людської комедії».
   Сам же термін «реалізм» вперше використав французький критик та письменник Шанфлері у 50-х рр. для визначення мистецтва, яке протистоїть романтизму й академізму.
Характерні риси реалістичної літератури ХІХ ст.: 

   - головна проблема – взаємини людини і суспільства;
   - відтворення людської особистості в тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем;
   - поглиблений соціальний аналіз;
   - об’єктивність, достовірність відображення (змалювання життя „у формах самого життя”);
   - конкретно-історичний підхід до зображуваного;
   - типізація дійсності;
   - індивідуальність і неповторність образів при їх типізації;
   - вплив природничих наук, філософії позитивізму на літературу;
   - провідні жанри реалізму: роман, повість, фізіологічний нарис (превалювання епічних, прозових жанрів, послаблення ліричного начала);
   - критичний пафос.
   * У творчості деяких авторів романтизм і реалізм тісно переплітаються (Вальтер Скотт «Айвенго»: фольклорні елементи, інтерес до Середньовіччя, романтичний сюжет, герої і водночас конкретно-історичний підхід до зображуваного).
Представники літератури реалізму ХІХ ст.

   Франція: Стендаль, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Гі де Мопассан. 
   Англія: Вільям Теккерей, Чарльз Діккенс. 
   Росія: Олександр Пушкін («Євгеній Онєгін», прозові твори), Михайло Лермонтов («Герой нашого часу»), Микола Гоголь («Мертві душі»), Федір Достоєвський, Лев Толстой, Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Антон Чехов.
   Україна: Тарас Шевченко, Панас Мирний.